?

Log in

No account? Create an account

Неймовірна Історія Правління Хлорофітума Першого

коротке то любов і довге то любов

(no subject)
тхір, коцарев
olehkots
---
як хмара у сонячний день
рекламує
лісок на пагорбі

так і комар
порекламував
твій маленький на нозі пальчик
майже непомітний
до сьогодні
Tags:

РИМОВАНА ПОЕЗІЯ КРАЩЕ ЗАПАМ'ЯТОВУЄТЬСЯ
тхір, коцарев
olehkots

Му-му-му-му-му,

Мі-мі-мі-мі-мі,
Ну-ну-ну-ну-ну,
Ні-ні-ні-ні-ні.

А ще кажуть,
що римовану силабо-тоніку
важко
перекладати.

Tags:

ДІАХРОМНІСТЬ
тхір, коцарев
olehkots
Цих наївних, прямих, негнучких і сильних
людей, книжки, дні та думки
називають чорно-білими.

Що, звісно, дурня.

Краще назвати їх
чорно-рудими,
як чорно-руде – все і всі, що при світлі вогнища,
між загрозливих крил лісу,
під наперстком зоряним,
у покорі імперії водяних запахів.

Так, чорно-руде все при світлі вогнища
й всі,
а навколо вогнища всі завжди ж –
герої високі,
жертви, розчавлені до грибного розміру,
спокусники і потвори,
з чорно-рудими обличчями,
Духа сповненими;
немає між ними літеплих,
а як і трапиться спостерігач завмерлий –
то неодмінно святий чи мудрець.

Пам’ятаєш, як воно
в чорно-рудих світах біля вогнища?

«Пам’ятаю, звичайно.
Будь ласка, дістань своє чорне серце
й загорни у руде
волосся моє».
Tags:

ШО СТАРЕ, ШО МАЛЕ
тхір, коцарев
olehkots
Вийдете до останнього зуба огорожі старої
на похило-рудім аю-даґу даху
та побачите, як унизу країна
ворушиться,
проростає вгору серпневими шквалами.

Скількись минуло років
від побудови цієї огорожі,
а вдвічі більше –
від часів побудови підталої вази
на даху навпроти,
часів пісень південних слов’ян.

Дещо змінилось відтоді:
країна, яка проростає вгору шквалами,
здається вам, здитиніла,
вона вже ніби й не «мати рідна»,
але шебутна трина… - та де там: трирічна дочка,
а ви – не віддані або блудні діти, як то було колись,
але батьки зденервовані,
виросли й боїтеся
сходинок, гойдалок, автошляхів.

«Ми, - кажете, - подорослішали, так подорослішали,
ці останні двісті років
навчили нас більше за всі попередні».

Кажете і шукаєте гарячково куртку,
шукаєте гарячкову куртку,
щоб захистити Її від шквалів.

«Шукайте, - кажу, - але обережно,
не послизніться на даху,
його шубка руда вже мокріє, дощіє, леопардіє,
я ж бо
теж бо
за вас турбуюся,
за вас хвилю роблю».
Tags:

СОННИК
тхір, коцарев
olehkots
Бачити вбитих комарів.
Значення:
Бачити вбитих комарів.

За час сну хтось вимазав
Крейдою спину
І крейдою стіну –
Може, Може,
Може,
Може, Може, Може,
Це Сталін.

Лежати на підлозі, не могти заснути.
Значення:
Сидіти твердим краєчком попи
На твердому кутку стільця.
Tags:

ШАРИТЬ У МИСТЕЦТВІ
тхір, коцарев
olehkots
хто це так навчив
вітра гратись у наперстки?

попереставляв
у літньому кафе
стіцьлі
попереставляв стлои

але бач –
під кожним по каштанчику

видно шарить
у мистецтві
чистому
Tags:

З БОКУ ДЗИҐИ
тхір, коцарев
olehkots
Коли ти знову миєш тарілку в теплій воді,
вона крутиться одним цілим з твоєю рукою,
мов колесо паровоза,
поставленого, згідно з примхою історичної алеаторики,
на чолі вагонів приміського поїзда
двадцять першого століття.

Поїзда, лапідарно виповненого поезії
рядком на вже вшістдесятвосьме посіреній
у тамбурі металевій стінці,
скроні скрині, фляги шухляди,
шафи скелектрики –
«Я глухонимой що вміє Брехати БОГ!».

Поїзда, що впускає в свій сірий чай
лицаря попсової музики тридцятирічної давнини,
лицаря з електрогітарою, виготовленою паяльником,
лицаря, в якого обличчя є мішком із битою цеглою,
він виходить зі старенькою в тамбур до вірша
й зіграє їй ще одну пісню,
але набагато краща інша музика –
алеаторика виступу машиніста по мікрофону,
довільний салат фрагментів назв зупинок
і шматків попереджень про поведінку дверей,
небагато краща ця музика,
чує лицар серед колісного бою, але не боїться,
отак-отак,
отак-отак,
отак-отак.

І який ще тут монастир?
Який ще монастир тобі тут потрібен?
Розчиняйся собі в русі крутіння тарілки,
розчиняйся в запаху приміського поїзда,
замальовуй гуашним літописом захід сонця,
йди безконечною прощею з картатою мантрою через плече,
працюй у славу Духу обписувачем сірих поверхонь віршами!
Всі практики. Всі ордени. Спокій і бій. Мовчання і нескінченний сувій.
Споглядання праці цикади. Поразки спокус на велелюдних майданах.

А якщо,
а якщо уявити,
що головний бік символів та всіх інших неоднозначностей
розташовано з нашого боку,
з боку світу, з боку видимості, з боку дзиґи?

Ну, тоді взагалі.
Tags:

(no subject)
тхір, коцарев
olehkots
---
липень вистрибує геть із води
на поверхню –
і назад –
і назад –
і назад –
бє хвостом оцю воду
з-під акварельного пензлика

він карась? щука він? він бичок?

подзвонити батькові та спитати
яка риба стрибає вище за всіх

він вибілює набіло
лотоси на ставках
навіть свій безконечно-зелений герб
і сонцепція вся розчиняється
оприявлюючи водяні знаки
вирощуючи
перші найменші
сентименти холодних грибних вух осені
і зітхання перші –

коли вже коли ти будеш у білій куртці?
коли в тебе змійку заїсть
щоб я присів
і поправляв її біля шляху?
Tags:

СТІЛ ЗРАНКУ
тхір, коцарев
olehkots
п’ята ранку
на тлі зеленого парку
майоріє скатертина біла
сміючись і здіймаючи руки
загрожуючи підняти стіл у повітря

на столі вітер гойдає мініатюрну пластмасову парасольку
мовчки лежить недоїдений мармуровий сир
наче шматок дороги
сонце ранкове впало на сірувату тарілку
білою шинкою
в недопитому
в недобитому
келиху
плаває попіл
імперій? сердець? крил? текстів? цигарок?
а недопалок поряд вдає з себе офіціанта
приховуючи пропалену дірку на скатертині

напівпорожню пляшку накрила холодна обароковлена свічка
напівповну – метелик темно-м’ясного кольору
виделки розкидано ніби мечі після бою
поки ніхто їх іще не зібрав…
хоч зовсім скоро надійде археолог
та поки все на своїх місцях
усерйоз рухається тільки вода в отому фонтані
пролітаючи веселку малу
прикриваючи не дуже помітну скульптуру вдалині
ніби зрізаючи лезом Оккама
і ще людина
у вікні жовтого дому
з порцеляновими очима
яка пише:

«Восьма ранку.
Повільно летить із фонтану вода.
Повільніше, ніж таксі повзе,
В якому з тобою ми їдемо,
Задоволена кам’яна трояндо!»

тільки ні восьмої ранку
ні таксі немає
як і кам’яної троянди
є тільки вода що повільно падає
зрізаючи статую
забутого героя сучасного мистецтва
Tags:

(no subject)
тхір, коцарев
olehkots
---
Мода хитається, ніби маятник
годинника ідіотичного з цифрами тільки двома
та з порожнім трампліном замість зозулі.

Бачиш, як у метро
зачіски чоловіків знову щораз довшають,
майже вже доганяючи
твою зачіску.

І ти поступово вкотре
перетворюєшся
зі стрьомного нефора,
підара,
байкера
(все на р)
на хорошого патлатого чувака
в забавній футболці,
з яким, може, навіть колись
непогано було б удвох
запізнитись на лекцію.

Спекотна річка повітря
біжить крізь кватирки вагона,
минають станції,
минають порожні пляшки
з-під мінералки.

Все змінюється.
Але ніфіга не тече.
Tags: