Неймовірна Історія Правління Хлорофітума Першого

коротке то любов і довге то любов

(no subject)
тхір, коцарев
olehkots
***
Так, цілість – один із найкращих смаків наївності.
Коли ти рушав далеко на південь,
На моря гірські хвости, обсаджені хвої метеликами,
Зі страхом стояв уночі
На краю прірви чорнобезмежної з підозрілими вогниками,
Коли ти звикав за два дні до Нового Побуту:
Ложка. Розетка. Ліжко. Ніж. Кип’ятильник.
Вбиральня в самшиті. Вмивальник,
Що чимось рулетку нагадував,
Ну, й маяка, звісно, око пожадливе
Вічно шукало за помилками твоїми й огріхами.
Ти запливав востаннє вглиб теплих сонячних бризок,
Позбавлений всіх і всього,
Ти прощався з беззубими баштами й черепками,
А потім вертався –
І дивувався, що є трамвай,
Що клени ростуть, чистотіл і вишні,
Що річка буває товста і лискуча, мов оселедець.
Ти питався:
Чи буде оте далеке іще раз? Чи зможу? Чи зможе?
Але чи давав хтось колись чіткі відповіді?
Тільки з одним було легше,
Тільки в одному ти не сумнівався, в одному не помилявся –
У чорній прірві, у підозрілих вогниках.
Tags:

МІСЯЦЬ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ І ЗНИКАЄ
тхір, коцарев
olehkots
тільки зірка навпроти вікна
стоїть так спокійно
мов сусідня зупинка метро
Tags:

(no subject)
тхір, коцарев
olehkots
***
Кропива і малина –
дружать віддавна
в цьому вільному цирку рослин,
добровільному цирку рослин!

Кропива і малина –
тисячі теплих днів
від зеленого до пурпурового,
тисячі монументів невидимих
у твоїй шкірі!

Кропива і малина –
що краще?
крізь укуси прорватись до плоду
або
крізь укуси вийти на пагорб
бога Нічого?

Кропива і малина –
дивися, не переплутай,
але ж ти все одно переплутаєш,
і без цього ніщо не станеться,
просто не станеться,
так і знай!
Tags:

МОЖЛИВІСТЬ РІЧКИ
тхір, коцарев
olehkots
Гравію, шурхоти гучніше!
Ніби йдуть тобою не дві ноги,
А десять коліс.
Дівчина ця
Сьогодні сподsваюсь,
Сьогодні напевне,
Сьогодні точно
Йде не в облягаючій сукні,
А у вільній, легкій, дзвінковій
Спідниці,
Через що помилково здається
Замолодою й наївною.

Виходить на пагорб алеєю,
На вододіл
І лягає –
Не на посохлу траву,
Не на прогріту глицю
З запахом теплої
Закоханості курортної –
Але на алею просто лягає,
На гравій,
Задирає спідницю,
Всміхається
І починає пісяти.

О! Пісяти лежачи!
Ненадовго писати у просторі
Літерку Р!
Робити фонтан делікатний, маленький,
Ніби в палацах деспотів східних,
Але швидкий і минущий,
Тому – найсправжніший.

Спалахувати на мить
Можливістю річки,
Хоча чому спалахувати?
Зблискувати,
Здзюркувати,
Оживлювати
Землю на цьому старому вододілі,
Місці алей, трас і капищ.
Tags:

(no subject)
тхір, коцарев
olehkots
***
скучив?
ні просто літерка р впала
з кручі
ластівок налякала
плаває
дражниться п'яткою
Tags:

ВІЧНІСТЬ
тхір, коцарев
olehkots
Ятки канцелярських товарів
по периферійних закладах Центральної України –
на поштах, у відділах реєстрації,
в районних радах, училищах
і вокзалах:
асортимент такий,
що розібажться очі
в будь-якої канцелярії,
аж до небесної –

привітальні листівки двома мовами,
вершки,
чай (ним можна пригостити сусідів у черзі),
ручки, олівці,
листівки з краєвидами
Донецька перед війною,
трафарети,
дитячі наліпки,
«Записки Кирпатого Мефістофеля» Винниченка,
«Листи у вічність» Стуса,
«Тарас Бульба» без автора,
скотч,
газета з засіданням місцевої ради,
аркуші А4,
альбом для випускників,
конституцію після чергової зміни
зняли з продажу.

І в цьому всьому саме сьогодні
мусиш вгадати, що купити,
мусиш влучити пальцем
у філософський камінь.

- Дайте мені, дайте мені, дайте мені…
Лесю Українку;
каву «Ґарібальді»;
тимчасове татуювання.

Три спроби – і все марно, не вгадав.
Сьогодні треба було купляти
ліниву чорну муху,
ще більшу за продавчиню.
Зітхаєш,
сумно глядиш за вікно,
там незвично швидко
листя дубів рухається,
і на паркані написано «Вічність»,
решту слів повідомлення – не розібрати.
Tags:

ПРОВУЛОК АПТЕКАРСЬКИЙ
тхір, коцарев
olehkots
Де є твоя вісь світова?

У місті на степовій межі,
на провулку Аптекарському,
стоїть кам’яним стовпом на воротях,
оплетеним для дроздів виноградом,
закінченим трапецією,
що на неї, сіру,
вилазити б мала сторожа,
й вона вилазила,
стаючи в затишній ущелині,
але не я,
я ж бо знаю
всю силу і святість стовпа.

Що робитимеш,
якщо зруйнують його,
розберуть, як це зветься, для благоустрою?

Не знаю.

Не плач тоді, бо вісь не розібрати,
вона знайде собі й тобі нові форми,
вона знайде, як світити собі й тобі
добрим сірим світлом,
як тоді з органом, пам’ятаєш,
його розібрали,
концертний зал повернули
маснощоким священикам,
у каси завезли свічки,
у гардеробах тихо померла міль,
ряди крісел винесли геть, щоб не спокушали,
але токката Баха,
що колись була сигналом початку концерту,
й далі звучить,
отже, знову концерт почнеться,
отже, знов посеред собору православного
язика покаже
плакат із цитатою Ніцше, ні не тією.

Так само можна поїхати
з Заходу геть якнайдалі на Схід,
але все одно позаду щовечора
край неба виходитиме
величезна чудова морква
і говоротиме з хмарою,
яка по землі тягтиме
коси свого дощу…

Тепер знаєш?

Не знаю. Тепер сподіваюсь.
Tags:

ДІМ БЕЗ ПРИВИДІВ
тхір, коцарев
olehkots
літо – щорічний урок біології:
різновиди листя на передмісті
тихий дятел
соловїні бульки
соколів молитовні накидки
вулиці вітру –
перепрошую це вже
географія

улітку в білі стіни
нового дому
де ще немає привидів
духів
треба когось поселити
вдихнути
вмовити
вмалювати
щоб вечорами осінніми
коли дерева старі
хитатимуться
на безлімітному вітрі
було кого
було чого
дослухатися
Tags:

КРУТО
тхір, коцарев
olehkots
Якась балтійська погода
мокрим рядном лягла
на наш чорноморський м’який басейн,

і настали дні, коли навіть зелений колір
трав і дерев
перетворився на військо грізне
з гострими спалахами відтінків.

Дні, коли так холодно,
що хочеться діяти,
коли вітер такий,
що дерзаєш,
коли стіни й сади
вже такі занехаяні,
що хочеться будувати
й стригти хоч би кущі шипшини,

дні, коли вчинки – прості й правильні,
мов капітан романтичний,

коли круто –
підійти до стіни шкільної,
списаної, як класна дошка,
і поміж бідної морфології
статевих органів
та реклами наркотиків синтетичних
узяти й намалювати –
фургончик із написом «Хліб».

Правда, це круто?
Дійсно, круто!

Пощастило тим,
хто в ці дні потрапив,
а надто тим, хто їх переживе.
Tags:

РАБ У ПОВІТРІ
тхір, коцарев
olehkots
дивишся на трамвай
і обводиш поглядом кожне вікно
периметром
і слухняно за поглядом
у повітрі рухається твій палець
повторює контури
вікон трамвайних
твій палець – справжній раб
але раб щасливий
вдячний раб
бо виконує найулюбленішу
свою працю
пестить у повітрі уявне вікно
ще краще було б справжнє
але таку розкіш ти не дозволиш
це не педагогічно
хай і за повітря подякує
бджоли сміються в повітрі
день у повітрі
раб у повітрі
Tags:

?

Log in