Неймовірна Історія Правління Хлорофітума Першого

коротке то любов і довге то любов

Previous Entry Share Next Entry
(no subject)
тхір, коцарев
olehkots
***
Лиш під дощем скульптура паркова
По-справжньому так спалахне
І, втративши тінь на землі,
Підкреслить тіні в своїм тілі,
Тут під дощем знов змінюється все,
Зелено-темне стане світлим,
Небо зникне,
Хоч і було його негусто між гілок,
А кожна тріщина у камені
Втрачає береги.
І розумієш: саме тріщина є лінія краси,
І розумієш: саме праця дощова є найсолодша,
Якою з усіма не шкода поділитись,
Але завжди й собі лишається усмак.
Перед закінченням дощу скульптура
Засвітиться востаннє найсильніше
Та згасне до наступних гроз,
Маленька гілка упаде,
Накинувши їй на обличчя
На мить котячу маску.
Tags:

?

Log in