Неймовірна Історія Правління Хлорофітума Першого

коротке то любов і довге то любов

Previous Entry Share Next Entry
(no subject)
тхір, коцарев
olehkots
***
Так, цілість – один із найкращих смаків наївності.
Коли ти рушав далеко на південь,
На моря гірські хвости, обсаджені хвої метеликами,
Зі страхом стояв уночі
На краю прірви чорнобезмежної з підозрілими вогниками,
Коли ти звикав за два дні до Нового Побуту:
Ложка. Розетка. Ліжко. Ніж. Кип’ятильник.
Вбиральня в самшиті. Вмивальник,
Що чимось рулетку нагадував,
Ну, й маяка, звісно, око пожадливе
Вічно шукало за помилками твоїми й огріхами.
Ти запливав востаннє вглиб теплих сонячних бризок,
Позбавлений всіх і всього,
Ти прощався з беззубими баштами й черепками,
А потім вертався –
І дивувався, що є трамвай,
Що клени ростуть, чистотіл і вишні,
Що річка буває товста і лискуча, мов оселедець.
Ти питався:
Чи буде оте далеке іще раз? Чи зможу? Чи зможе?
Але чи давав хтось колись чіткі відповіді?
Тільки з одним було легше,
Тільки в одному ти не сумнівався, в одному не помилявся –
У чорній прірві, у підозрілих вогниках.
Tags:

?

Log in