olehkots

Секонд-хенд "Лоліта"

Сьогодні знічев'я долучився собі трохи до масового кіно. Ну, але не просто, а до специфічного - фільм "Чарлі та шоколадна фабрика". Спокусила картинка заводу, на який падає сніг:) Когось, може, спокусить Джонні Депп:)

Ну що ж, як на один раз, навіть нічого фільм. Трішечки порожнякова, але весела пародія на суспільство й масову культуру. Автори, звісно, не вигадали, чим замінити характерну голівудську циркову музику чи штамповані сюжетні ходи й вирази обличчя, зате зробили їх самозаперечувальними й абсурдними. Добродушний псих (на зразок мого Хлорофітума:)) керує таємничим заводом солодощів, куди запрошує на екскурсію п'ятьох випадкових дітей з батьками та знущається там з їхніх, так би мовити, недоліків.

Цей вірш не просто сподобався мені, а й показав, що в мене, виявляється, фобія на слово "бандура":))) Але все одно подобається текст;) Узяв тут
Не опускай своїх вій, не проходь, як тінь евкаліпта,
Бо ще цвітуть нам на краю неба красолі,
Такі гарячі, як на тюдівських верхах.

Так із літом минає велике чуття,
Танцюючим кроком несе за собою
З бандурами свіжість і забуття.

А потім ніч затирає сильні пориви;
Лишає солодку втому й шепіт між листям
І єдину журбу : за хлібом ячмінним.

Та все ж таки не минай мене безмовно
І не проходь, як тінь евкаліпта,
Що лишає жагу на спраглих устах.