Below are the 20 most recent journal entries recorded in Коротке і Довге's LiveJournal:

[ << Previous 20 ]

Sunday, July 5th, 2009
8:52 pm	Біле коріння, біле коріння... Люди, скажіть, а у вашому регіоні вживається вираз "біле коріння"? Чи часто? І в якому значенні?:))) Current Music: ТІК - Білі троянди (Comment on this)
Saturday, July 4th, 2009
8:38 pm	Черговий "Яценюк" з Інфопорна:) (6 Comments |Comment on this)
7:26 pm	Віра Вовк, "Прохання" Цей вірш не просто сподобався мені, а й показав, що в мене, виявляється, фобія на слово "бандура":))) Але все одно подобається текст;) Узяв тут Не опускай своїх вій, не проходь, як тінь евкаліпта, Бо ще цвітуть нам на краю неба красолі, Такі гарячі, як на тюдівських верхах. Так із літом минає велике чуття, Танцюючим кроком несе за собою З бандурами свіжість і забуття. А потім ніч затирає сильні пориви; Лишає солодку втому й шепіт між листям І єдину журбу : за хлібом ячмінним. Та все ж таки не минай мене безмовно І не проходь, як тінь евкаліпта, Що лишає жагу на спраглих устах. (Comment on this)
7:04 pm	Что девченкам надо, кроме шоколада? Сьогодні знічев'я долучився собі трохи до масового кіно. Ну, але не просто, а до специфічного - фільм "Чарлі та шоколадна фабрика". Спокусила картинка заводу, на який падає сніг:) Когось, може, спокусить Джонні Депп:) Ну що ж, як на один раз, навіть нічого фільм. Трішечки порожнякова, але весела пародія на суспільство й масову культуру. Автори, звісно, не вигадали, чим замінити характерну голівудську циркову музику чи штамповані сюжетні ходи й вирази обличчя, зате зробили їх самозаперечувальними й абсурдними. Добродушний псих (на зразок мого Хлорофітума:)) керує таємничим заводом солодощів, куди запрошує на екскурсію п'ятьох випадкових дітей з батьками та знущається там з їхніх, так би мовити, недоліків. Current Music: Воровайки (6 Comments |Comment on this)
6:56 pm	Хороша назва Секонд-хенд "Лоліта" (Comment on this)
Friday, July 3rd, 2009
8:51 pm	Раціоналізаторська пропозиція номер два У зв'язку з зупинкою Харківського тракторного заводу пропонується вважати абревіатуру ХТЗ варіантом абревіатури ХЗ зі значенням "Хто Тебе Знає" або "Х... Тебе Знає". (4 Comments |Comment on this)
8:50 pm	Раціоналізаторська пропозиція номер раз Для комісії з моралі та Верховної Ради. Пропонується оголосити процес колупання в землі на городах, грядках і дачах у брудному спітнілому вигляді, в одному ліфчику й шортах особливо небезпечним порно-трешем. Провідників у потягах при проходжені означених транспортних засобів через такі зони зобов'язати завішувати всі вікна. (7 Comments |Comment on this)
7:11 am	Олаф, високий брюнет зі Швеції Забув розповісти. Наступного дня по поверненні з ювілею Полтавської битви ми з двома друзями влаштували невеличкий перфоменс на вечірній вулиці. Я ходив і чіплявся до людей, казав їм англійською, що мене звати Олаф, що я зі Швеції, приїхав на ювілей Полтавської битви, а тепер вирішив і до Харкова заїхати, просив мені розповісти про місцеві пам'ятки:)) - My name is Olaf! I'm from Sweden! Poltavska byitva! А мої друзі казали мені: Olaf, let's go! Попри мою "виразно скандинавську" зовнішність і попри те, що я був у футболці "Belarus", знаходились люди, котрі вірили, що я іноземець, і щось мені намагалися відповісти англійською, на тему, що вони нічим мені не можуть допомогти:) Були такі, що просто шугалися від мене, а дехто виявляв стриману агресію:)) Втім, була й така частина громадян, що викликає в мене найбільшу повагу - котрі незворушно проходили повз мене й взагалі ніяк не рагували:) Непросто, скажу я вам, бути шведом у Харкові. Та ще й коли ти високий брюнет у футболці "Belarus":) Current Music: abba - the winner takes it all:) (10 Comments |Comment on this)
Thursday, July 2nd, 2009
12:36 pm	БЕЗ БЕРЕГОВОЇ ОХОРОНИ не так уже, мабуть, істотно, з чого почалась ця історія, через що вони там посварилися, кому рвало дах сильніше на поворотах цієї швидкісної ґрунтової траси, де стопники й повороти зливаються в одне ціле, в одну систему безконечних знаків, у структуру вогників, що за нею десь далеко вечірньо тануть гори життя. та почалася чергова війна у Грузії, всі наші сайти зарясніли грузинськими прапорцями, і от він вирішив, може, уявивши себе Хемінгвеєм, чи знайшовши ненав’язливий спосіб позбутися проблем, коротше, він рушив до Грузії допомагати слабшим і начепив на рюкзак біло-червоний значок. довгі світлі труби аеропортів виснажливі, де переступав з ноги на ногу й ворушив у кишені телефоном вимкненим так, як це робити вміє тільки він, порти, автобуси, а перед відльотом він написав у своєму інтернет-щоденнику про те, куди й навіщо їде, та відключив можливість коментування. вона, звісно, прочитала це – мабуть, годин через п’ять, її губи, як часто бувало, склалися в значок legato, день просто ходила, а потім зрозуміла, що в ній теж, може, помер Лорка чи розстріляли цілих десять Лорок, і, відбившись од переляканих подруг, теж полетіла на Кавказ. хоч і нарізно, вони бачили одне й те саме: ведмежі гори, характерний запах, сіре каміння, спалені джипи грузинської поліції, збиті російські винищувачі, вогняні авторучки в небі та майонез долі, в котрому борсались всі. скупчення журналістів, найманців, гвардійців, вона там і його шукала, а він думав про неї й не міг дорватися до інтернету, хоча нащо, сам же відключив можливість коментування. і що ж, визнаний майстер авторського кіно, режисер Випадок нарешті звів їх в одній долині на узбережжі, та й скільки там Грузії – все одно б зустрілись, і в більших країнах не вдавалось розминутися. ось вони стояли у спекотному вітрі й дивились одне на одного, а режисер Випадок замислився, як же цю сцену оформити, струнна музика? клавішна музика? наближення? віддалення? кольоровий ефект? подумав – і вирішив – і спрямував до них групу російських бомбардувальників… - Коц, що за дурня? це не смішно! - не смішно, зате про війну. та й подумай, вони ж могли вижити! може, вони вижили і в сутінках сидять на пляжі біля знищеного катера берегової охорони, без берегової охорони в голові, а над ними грає струнна чи клавішна музика й п’ють давно вже несмачне саморобне вино? таке ж може бути, а? (13 Comments |Comment on this)
Wednesday, July 1st, 2009
11:00 pm	(4 Comments |Comment on this)
9:44 pm	Лінії У кожному метрополітені різні лінії викликають у мене різні емоції. Одні більше подобаються, інші - менше. У харківському метро моя най-най-найулюбленіша лінія - зелена. Рідна, ідеально зрозуміла, затишна і якась свіжа, приємна. А червона теж добре знайома, тільки якась занудна. Синю терпіти не можу. Хоча якщо дуже рідко там з'являтися, то навіть цікаво. У київському найбільш звична, звісно, синя. Але улюблена - теж зелена. Якась найбільш вигадлива, від неї можна чогось чекати:). У будапештському метро улюблена - жовта. Там такі вагончики незвичні. До речі, вона, якщо не помиляюся, ще у ХІХ столітті збудована. У мінському я нічого не запам'ятав - якось не зовсім у належному стані був;). У московському, можливо, кільцева. У берлінському з верхніх s7 - вона так гарно через центр міста йде, а з нижніх, як це не банально, u2, на котрій ми жили:)) А от у Варшаві взагалі тільки одна лінія. І вона мені зовсім не подобається. Єдине що - в ній поїзди гальмують із таким цікавим звуком, ніби верещать:) (4 Comments |Comment on this)
8:28 pm	Невтомний Олег Шинкаренко Тут ось невтомний Олег Шинкаренко знов написав на мій вірш пісню. Особисто я ще не слухав:)) Current Music: музыка наааааас связала (8 Comments |Comment on this)
Tuesday, June 30th, 2009
11:36 pm	так жили поети фото бай Яна Кримпоха (13 Comments |Comment on this)
10:56 pm	Два роки тому Два роки тому закінчилося моє 3-місячне перебування в Кракові. Я сів на потяг Краків-Перемишль і відвалив. Потяг був усмерть повний людей, що їхали на вихідні й на канікули додому з Кракова, тож я мусив стояти в коридорі й дивився, як повз мене пропливав дальній центр міста. Я стояв і радів, що їду додому, але переймався, чи побачу колись знову це місто. "Не тим переймаєшся", - посміхався до мене секонд-хенд біля єврейського цвинтаря, та я тоді ще не чув. Відтоді реальність кілька разів перекидалася з ніг на голову. Причому, хитра, коли перекидалася кожного наступного разу, то не поверталася на вихідні позиції, як можна було би подумати, а ще більше заплутувалась у дивній спіралі. У Перемишлі я пройшов прикордонний контроль і сів на київський потяг. На пероні донеччанка цілувалася взасос зі своїм, як вона про нього потім казала, "двоюрідним братом". У вагоні я познайомився і з нею, і з дніпропетровським поляком, і з краківсько-львівським вірменином. Останні двоє намагалися споїти мене горілкою, а коли це не вдалося, вірменин подарував мені блок цигарок. Потім я розмовляв у тамбурі зі студентками якогось універу в Катовіцах і переконував їх, що торгую в Кракові наркотиками, а вони начебто вірили:). Ще я бачив там англійця, з яким провідниця цього міжнародного поїзда намагалася порозумітися на українсько-російському суржику. А потім я приїхав додому, якийсь веселий і дурнуватий:). У кожному разі, було так: а стало так: Але не втрачатиму надії ще побувати в чудовому Кракові:) (4 Comments |Comment on this)
10:17 pm	Фотобам ( Ось тут трохи Полтави, трохи мене у різних прикольних ракурсах, трохи всього потроху:) ) (16 Comments |Comment on this)
Monday, June 29th, 2009
4:44 pm	На Літакценті Мій огляд кількох загально-політичних газет на тему висвітлення літератури (Comment on this)
1:58 pm	Афігець Колишнього віце-спікера палраменту Південної Осетії звати... Тарзан Кокойти (4 Comments |Comment on this)
Sunday, June 28th, 2009
12:17 pm	чергові калОмбури перефразовуючи знаменитого Романенкового "кота", "Мій квіп за тобою скучив" :) або для тих, хто проміняв квіп на інші програми, - "Твій квіп за тобою скучив")) п.с. А взагалі, не розумію, що за фігня - чому мене на всілякі креативи останнім часом Романенко надихає, га? (12 Comments |Comment on this)
11:53 am	З Полтави З'їздив-таки до Полтави. Шалена спека, ідіотські проблеми з міським транспортом, приємні зустрічі. Гадаю потім викласти фоток. А зараз тільки скажу своє "фе" українським ЗМІ - наприклад, сраному "каналу чесних новин" та іншим - чомусь розповідали тільки про спільні рос-швед-укр акції за участю Її Величності Влади. Про українські акції якось ніде нічого не бачив. Між тим, вони - а ще реклама "Мазепа переміг: українська держава є" - чітко дали зрозуміти радісним і переможним гостям і "вірним малоросам", що вся ця історія має різні трактування. Сутичок ніби не було або майже не було - один раз чув якусь розмову, що десь нібито побилися "харків'яни і націоналісти". А взагалі, дуже стомився, обгорів, але в принципі цікавий досвід. (2 Comments |Comment on this)
Friday, June 26th, 2009
12:30 pm	Миколян написав про Мій перший ніж:)) "... Вчора я спав у одному ліжку з книгоюю Олега Коцарева «Мій перший ніж». Не пригадую, чи була ця ніч приємною ... ... коли ми познайомились, я більше мовчав, а він ще гавкав і кукурікав ... ... ту літературу, з якої, гіпотетично, він міг би «красти», так мало читають, що його діяльність можна вважати цілком просвітницькою... ... Обнародувані візуальні експерименти залишимо на совісті автора. Якщо втішити себе думкою, що про жодну змагальність, ба навіть про діалог із візуальною поезією світу тут не йдеться — цей фрагмент навіть не здаватиметься невдалим... ... «щось багато бомжів у поезіях Коцарева!», «щось часто згадує він трикутник!» ... ... А взагалі, купіть книжку. Не така вона й дорога, щоби не купити, пачки три цигарок на нинішні ціни." :))) повністю текст - тут (3 Comments |Comment on this)