незграбною шафою
висіли балкони
над головою перекладача з екзотичної мови
- Паскудна шльондра! – загарчав він
харкнув
у дзеркальний бубон калюжі
і швидко як псих
понісся на пустир
- тільки встигай за ним -
за школою
з вікон чути було
як у класі хор
співає мелодію з „Хрещеного батька”
чомусь покладену на російські вірші
а весь пустир у бур’янах
і кожен з них
хоч наступи на нього
відразу дає здачу
різко піднімається
що з ним не роби
- Оце і ревнощі так само!
Ти давиш думки про цю хвойду,
А вони
Повертаються! –
зло кричав він
крізь бур’яни прориваючись
довбаний псих
і дерся вверх на гору
невблаганну
як ці його ревнощі
а там зайшов у дерев’яну церкву
доволі дивну
всередині
схожу на якусь стару прибрану кімнату
й іконостас
нагадував сервант
дуже дивна церква
вийшовши з неї
він сів біля колонки і думав
та й чого йому не думати
якщо стільки часу вільного
ще три години
аби вернутись додому
зібратись
поголити харю
й піти
на прийом до посольства екзотичної країни
куди його щоразу запрошують
як єдиного в цьому місті
хто розуміє їхню мову
і поки він там
непомітно накидається шампанським
під вікнами посольства
повільно рухатиметься
потік стоп-сигналів
таких особливо червоних
у листопаді ввечері.