Неймовірна Історія Правління Хлорофітума Першого

коротке то любов і довге то любов

КУЛЬБАБИ ЗЛА
тхір, коцарев
olehkots
Мудрій жінці, котра спала під деревом,
Між травою, жовтими листками-першачками й парканом,
Ми, як це прийнято в таких ситуаціях,
Поставили філософське запитання:

- Що з усього, що є у світі,
Вийшло найкраще?

- Звісно, недосконалість, - відповіла вона, прокинувшись -
Недосконалість вийшла найкраще!
Подивіться, яка вона ідеальна!
Ось справжній вінець творіння!
Гляньте, як усе ламається,
Як нікуди нічого
Не годиться,
Яка дурна людина,
Й було б надто дрібно,
Якби це стосувалося тільки добрих речей,
Але ж дивіться,
Навіть сам Князь Сього Світу
Часом перетворюється на кульгавого пуделя,
І ті, хто хотіли зламати умовності,
Лиш вибудували нові,
Минуть дні – й ви побачите:
Квіти зла виявляться кульбабками!

Повз нас пронеслася вантажівка вітру.
Ми більше не питали цю жінку.
Ми йшли геть мовчки.

Були останні дні літа.
В університетських гардеробах
Повільно гойдалися
Порожні металеві конструкції.
Tags:

5-7-5
тхір, коцарев
olehkots
тиждень мандрував
вдома комарі здохли
не співчуваю
Tags:

ОСІННЄ ПОЛЮВАННЯ
тхір, коцарев
olehkots
контраст
додається
ється
ється
лл
ється
на небо
в трикутнику синьості хмар і вечора
і вже раз-два-три-чотири-п’ять
осінній листок
виходить шукать
збирається на полювання

жовтий листок
хижо-хрусткий
зачаївся перед вирішальним стрибком
вигнув спину
вишкірився
зараз зараз заразразраз

і тобі залишається
тільки задкувати
шахівницею тротуарної плитки
побита-небита-побита-небита
небита-побита-небита-побита
відступати дивлячись перископом дупи
підніматись на край фонтана
відступати далі
вгинати голову як сонце в захід

і боятися впасти туди
де світло плаває на воді
де воно як кохання
то віддаляється
то наближається
Tags:

У ВАС ІЩЕ ЛІТР ВИНА
тхір, коцарев
olehkots
Порожня лунка автостанція
Південної ночі
З зірками тонкими і гострими.

Щораз довші паузи
В концерті цикад,
А небо чорніє,
Наче самшитовий лабіринт.

Мохом розквітла
Праворуч старезна гробниця,
Зліва впускає чергове каміння
Храму остання стіна,
І на невидимих скелях
Згорнулася
Чорна кішка печери.

Уламки-уламки,
Добре, що вас розтрощило,
Ви тепер такі милі,
Зворушуєте комусь серце,
А тоді, а тоді –
В печерах тримали закутих бранців,
Із храмів виходили натовпи
З мечами та смолоскипами,
Щоб розорити сусідній квартал,
І черепиця в вогні
Розколювалась,

Була біда –
А стала археологія,
Й кавалочок кістки чарівно
Пливе у нічному гравії.

…Знов робить паузу ця цикада…

Бери в руки шланг –
І поливай
Акації, стіни, самшити, гравій,
Зачинену чебуречну,
Руїни в землі й у небі!
Хай все сильніше блищить!
Хай іще більше блищить!
Тим паче, до ранку ще так довго,
Тим паче, у вас іще літр вина,
І рук її теплих
Стільки довкола!
Точно більше,
Ніж дві.
Tags:

НЕЛОКАЛЬНА КОРЕЛЯЦІЯ
тхір, коцарев
olehkots
у день ліворуких
випадково
йшов саме тією вулицею
де відучували писати й малювати лівою
де навчали
де завжди має бути центр композиції

ввічливо всміхаюся
спасибі за чесний анонс
спасибі що попередили
як з вами буде
Tags:

(no subject)
тхір, коцарев
olehkots
***
Озеро, ображене мовчанням,
Дметься, набирає люто-сірий колір з хмар.
Вітер найнадійніший,
Передгрозовий
На поверхні водяній вирощує
Свинцеві квіти хвиль.

Порожньо.
Пісок засмагу щосекунди губить.
Лиш одна чорненька крапка
Озером блукає,
А між хмарами й водою
Білі фото-голуби
Маятникують.

Озеро, чи ти забуло?
На ображених у нас тут воду возять!
Tags:

(no subject)
тхір, коцарев
olehkots

***
знак доби –
так багато стало тонких і вразливих
мов локони декадента тремтливі

навіть у метро

от і приятель мій
таким виявився
поки я собі міркував
де б узяти 557 гривень
він щасливо ділився
своєю сьогоднішньою лояльністю:
- я би, - говорить, - переспав
з кожною жінкою в цьому вагоні!
- по черзі, - уточнюю, - чи одночасно?
- а оце вже, - каже, -
запитання зовсім не делікатне!
і спочатку закотив очі вгору
а потім опустив
у бік підлоги
що на ній вибризкували блискітки
як зірки на нічному небі
коли вирублять світло

Tags:

НЕВИДИМА ЛОЖКА РИНКУ
тхір, коцарев
olehkots
ну як же
нудно нудно нудно
в містах де правнуки
колупають іще прабабині стіни

зате
як весело вирово слемово
бульбашково во во во
в містах де з-під штукатурок
прокидаються написи
забутими іншими мовами
де незнані всі назви вулиць
де можна повірити у дзвінке майбутнє
у кремінне минуле
де з гонору кількохсот
останніх «корінних» мешканців
навіть сміятися ніяково
де в повітрі в мазурці
перемішалися
чорні чаїнки зі снігом

якісь чашки минає
а в якихось
добряче розмішує чай свій
час
вождь
чи невидима ложка ринку
Tags:

(no subject)
тхір, коцарев
olehkots
***
при київській грозі
при італійському вині
у свічковому відблиску-мультику
ти розмірковуєш про письменника психа
- а псих завжди трохи родич чеського дієслова psat -
і доходиш висновку
що аскеза це завжди втеча
відтак
відмовитися зараз від оцієї оливки
означає втекти

приємно з тобою погодитись
приємно виявити рішучість
але на останок усе-таки треба запитати:
а що тоді – завагатися?
й катати оливку одним пальцем як малюнок на склі?
двома як голку як грудку?
трьома – як сіль?
Tags:

ДРАМА КОЛЬОРІВ
тхір, коцарев
olehkots
Соняху на далекому горбі!
Мені все ніяк не виходить
Простежити – чи ти справді крутишся вслід Сонцю?
Як не прийду, все та сама година,
Спостереження, отже, втрачає сенс.

Зате.
Сонях подарував радісну драму кольорів.
Це дуже просто.
Спочатку кольори прапора
Лягли одне на одного:
Як сендвічеві півкулі, як дві жаби,
Як жаба й гадюка нарешті.

Утворилося зелене.

Тоді –
На горбі розцвіли соняхи,
Й спершу цяточками, потім крапельками побільше,
Тоді мазками
Попробивалося знов крізь зелене – жовте!

Повернення жовтого!
А ви думали, вже все?
Вилущується зі шкаралупи зеленої,
Б’є молоточком музичним землю,
Прапор знов розповзається по своїх половинках,
Небо синіє,
Прагне якнайскоріш розплювати всі хмарочки,
Що більше жовтого,
То більше синього,
Менше зеленого.

З острахом
Озираюся на ромашки.
Ніби й обсипаються, обриваються,
Але я знаю, звідки невдовзі чекати
Білого й білого, й білого –
Уже бачив
Таке.
Tags:

?

Log in

No account? Create an account